Джованні Боккаччо

Джованні Боккаччо, (італ. Giovanni Boccaccio; 1313, Париж — 21 грудня 1375, Чертальдо біля Флоренції) — знаменитий італійський письменник і поет, видатний представник гуманістичної літератури Відродження.

Автор поем на сюжети античної міфології, психологічної повісті «Фьямметта» (1343, опублікована 1472 року), пасторалей, сонетів. Головний твір — «Декамерон» (1350—1353, опублікований 1470 року) — книга еротичних, реалістичних новел, проникнутих гуманістичними ідеями, духом вільнодумства і антиклерикалізму, неприйняттям аскетичної моралі, життєрадісним гумором, багатокольорова панорама звичаїв італійського суспільства. Поема «Ворон» (1354—1355, опублікована 1487 року), книжка «Життя Данте Аліг’єрі» (біля 1360, опублікована 1477 року).

Незаконний син флорентинського купця і француженки, після смерті батька (1348) він отримав можливість цілком віддатися своїй прихильності до літератури. Під час свого перебування при дворі неаполітанського короля Роберта він подружився з багатьма вченими того часу і здобув схильність молодої королеви Іоанни і молодої принцеси Марії, його натхенниці, описаної їм потім під іменем Фьяметти.

Дружба його з Петраркою почалася ще 1341 року в Римі і продовжувалася до самої смерті останнього. Петрарці він зобов’язаний тим, що покинув свій колишній розгульний спосіб життя і став взагалі більш вимогливим до себе. 1349 року Боккаччо остаточно оселився у Флоренції і неодноразово був обраний своїми співгромадянами для дипломатичних доручень.

Смерть Петрарки так сильно засмутила його, що він захворів і 17 місяців по тому, 21 грудня 1375, умер.