Стефан Цвейг

Стефан Цвейг (нар.28 листопада 1881) – австрійський письменник, критик, автор безлічі белетристичних біографій.

Цвейг народився у Відні в сім'ї заможного підприємця Моріса Цвейга. Сім'я не була релігійною, сам Стефан згодом називав себе «євреєм по випадку». Вчився і отримав докторський ступінь у Віденському університеті. Вже під час навчання він публікує власні вірші, написані під впливом Гофмансталя і Рільке. Закінчивши Віденський університет, Цвейг відправляється до Лондона, Парижа (1905), подорожує по Італії та Іспанії (1906), відвідує Індію, Індокитай, США, Кубу, Панаму (1912).

Останні роки першої світової війни Цвейг жив у Швейцарії (1917-1918), а після війни оселився поблизу Зальцбурга. Подорожуючи, Цвейг натхненно складає вірші, а солідний стан батьків дозволяє без ускладнень видати першу книгу. Так з'явилися на світло «Срібні струни». Цвейг товаришував з такими видатними діячами культури, як Е. Верхарн, Р. Роллан, Ф. Мазерель, О. Роден, Т. Манн, 3. Фрейд, Д. Джойс, Р. Гессе, Р. Уеллс, П. Валері. Цвейг полюбив російську літературу ще в гімназичні роки, а потім уважно читав російських класиків в період навчання у Віденському і Берлінському університетах.

В кінці 20-х рр. в наший країні стало видаватися зібрання творів Цвейга. Передмову до цього видання творів Цвейга в дванадцяти томах написав А. М. Горький.

Новели Цвейга - «Амок» (1922), «Сум'яття відчуттів» (1927), «Шахова новела» (1941) - зробили ім'я автора популярним у всьому світі. Романи про сучасне життя Цвейгу загалом не вдавалися. Він це розумів і до жанру романа звертався рідко. Це «Нетерпіння серця» (1938) і «Чад перетворення», надрукований по-німецьки вперше після сорок років після смерті автора, в 1982 р.

Цвейг нерідко писав на стику документа і мистецтва, створюючи цікаві життєписи Магеллана, Марії Стюарт, Еразма Роттердамського, Жозефа Фуше, Бальзака (1940). У 20-30-і рр. у багатьох західних письменників посилюється інтерес до СРСР. Цвейг вельми скептично оцінив бурхливу бюрократичну діяльність керівної верхівки радянських республік. Він категорично не приймав ідею диктатури пролетаріату, яка узаконювала будь-які акти насильства і терору.

Останні його роки - роки поневірянь. Він біжить із Зальцбурга, обираючи тимчасовим місцем проживання Лондон (1935). Але і в Англії він не відчував себе захищеним. Він відправився до Латинської Америки (1940), потім переїхав в США (1941), але незабаром вирішив поселитися в невеликому бразильському місті Петрополіс, розташованому високо в горах. 22 лютого 1942 р. Цвейг пішов з життя разом з дружиною, прийнявши велику дозу снодійного. Цвейг пішов з цього світу, категорично його не приймаючи.