Володимир Дуров

Навчався у військовій гімназії, але залишив її, захопившись цирком. На арені з 1879 року. З 1883 — в цирку-звіринці Вінклера в Москві, в цирку Безано. Починав артистичну кар’єру як силач, звукоімітатор, ілюзіоніст, художник-моменталіст, куплетист і клоун. З 1887 — (в цирку Саламонського в Москві) став виступати як клоун-дресирувальник та сатирик.

Дресирування тварин побудував на годуванні, тобто формуванні умовних рефлексів шляхом заохочення: тварина отримувало їжу за зроблений трюк. Вивчав праці Сєченова та Павлова, поклав їх наукові відкриття в основу свого методу дресирування.

У своєму будинку в Москві проводив психологічні досліди на тваринах, зокрема, по телепатії, психології, парапсихології. Для роботи привертав знаменитих психологів і психіатрів, у тому числі видатного вченого-психіатра Володимира Михайловича Бехтерєва, петербурзького фізіолога Івана Петровича Павлова, видавав науковий журнал, де описував свої деколи дуже цікаві досліди.

8 січня 1912 року відкрив у своєму будинку театр живого куточка, який пізніше став називатися «Куточок Дурова» (нині театр ім. В. Л. Дурова і «Куточок дідуся Дурова») і давав платні вистави з тваринами. Там він придумав унікальний номер «Мишача залізниця». На жаль, революція припинила цю унікальну роботу. Поступово життя нормалізувалося, і двері «Куточка Дурова» в 1919 році відкрилися, але це був вже не приватний театр, а державний, хоча самому Дурову було дозволено і далі мешкати в його колишньому, але потім націоналізованому приміщенні.

Володимир Дуров — автор книги «Мои звери», що вперше вийшла в 1927 році і згодом неодноразово перевидавалася. Помер 3 серпня 1934 року в Москві, похований на Новодівичому цвинтарі.