Максим Горький

Горький Максим (справжнє ім’я Олексій Максимович Пєшков), (1868-1936) — російський письменник, публіцист, громадський діяч.

Народився в Нижньому Новгороді, в родині столяра-червонодеревника. Рано втратив батька, провів дитинство в будинку діда — власника фарбувальної майстерні.

Бідував, змінив безліч професій. Намагався вступити до Казанського університету. Включився в революційний рух і почав займатися просвітницькою діяльністю.

У літературу йому допоміг увійти В.Г. Короленка. У 1892 р.  Горький вперше виступив у пресі з розповіддю «Макар Чудра». З цього моменту почав систематично займатися літературною працею. Великий резонанс мав збірник «Очерки и рассказы». У романі «Мать» співчутливо показав наростання революційного руху в Росії. У п’єсі «На дне» поставив питання про свободу і призначення людини.

Багато творів письменника ставали літературною сенсацією: автобіографічний триптих «Детство», «В людях», «Мои университети»; п’єса «Егор Булычов и другиеі», незавершений роман-епопея «Жизнь Клима Самгина».

За кордоном (1921-1931) і після повернення до Росії Горький мав великий вплив на формування ідейно-естетичних принципів радянської літератури, в тому числі теорії соціалістичного реалізму.