Джон Ле Карре – людина-легенда, дипломат і професійний шпигун.

Джон Ле Карре – людина-легенда, дипломат і професійний розвідник. Його дебютний роман «Шпигун, який повернувся з холоду» вже на протязі сорока років вважається кращим політичним детективом, а сам Ле Карре залишається королем цього жанру, що підтвердила голівудська екранізація його книжки «Відданий садівник», що була визнана кращою драмою 2005 року і номінована на «Оскар».

Мабуть, в кожного письменника є своя історія про те, що підштовхнуло його до творчості. Історія Джона Ле Карре ще оригінальніша, ніж його книжки. Батькові Джона не дуже таланило в бізнесі, а точніше, він був просто фінансовим авантюристом; вперше він потрапив до в’язниці, коли Джону було лише п’ять років. Тоді же мати залишила сім’ю. Все це приголомшило хлопчика до самого серця і… породило в ньому пристрасть до таємниць та секретів, що стала пізніше його професією. Тепер вже відомо, що співробітництво Ле Карре з секретними службами почалося ще в студентські роки в Берні й Оксфорді й продовжилося в Ітоні, де він працював викладачем. Згодом він перейшов на дипломатичну службу (спочатку в Західному Берлині, а потім в Гамбурзі), яка насправді була лише прикриттям для розвідницької діяльності. Кілька років Ле Карре перебував на передовій східного фронту холодної війни, і тоді ж дебютував як письменник.

В його романах читачі вперше побачили «звичайних» шпигунів такими, як вони є, тобто ні краплі не схожими на Джеймса Бонда. Їх діяльність Ле Карре зображував без будь-якого романтичного флеру і з точним знанням нюансів та подробиць, доступним тільки професіоналу. Згодом Ле Карре був визнаний засновником нового жанру – «шпигунського» детектива, популярного з обох сторін «залізної завіси». У Ле Карре були достойні послідовники, серед яких можна назвати не тільки Ф. Форсайта та Т. Кленси, але й Юліана Семенова. Проте, на думку і критиків, і читачів, книжки Ле Карре і зараз залишаються неперевершеними.

Немає товарів для показу у автора.