Натаніель Готорн

Натаніель Готорн (4 липня 1804 Сейлем, Массачусетс — 19 травня 1864, Плімут, Нью-Гемпшир) — один з перших і найбільш відомих майстрів американської літератури. Зробив значний внесок у становлення жанру оповідання (новели) і збагатив літературу романтизму введенням елементів алегорії та символізму. 

Народився в Салемі, в родині морського капітана. Його пращури були переконаними пуританами. Рання смерть батька прирекла родину Готорна на бідне, самітницьке існування. Готорн закінчив Боудонскій коледж у 1825 році і після цього повернувся в Салем, де самотньо жив протягом одинадцяти років, створюючи свої перші новели. Із самих ранніх творів помітне місце в його прозі займала тема провини за старі гріхи, в тому числі за гріхи предків, один з яких виніс обвинувальний вирок салемським відьмам. 

Його перший роман — «Фэншо» (1828) був невдалий. Перші нариси були видані під заголовком Twice Told Stories (1837); про них захоплено відгукнулися Г. У. Лонгфелло і Е. А. По. Вимушений, внаслідок скрутних матеріальних обставин, зайняти місце митного наглядача (працював в митниці Бостона і Салема), Готорн продовжував писати і видав в 1841 році збірку дитячих розповідей під заголовком Grandfathers Chair. У 1842 році він зібрав найкращі свої новели з історичними і надприродними сюжетами в збірку Mosses from an Old Manse. 

Переживши коротке захоплення трансценденталізмом, в 1841 році він приєднався до Брукфарм — фурєрістської комуни, члени якої прагнули поєднувати фізичну працю з духовною культурою. Але невдовзі Готорн розчарувався та покинув громаду. 

У 1850 році він опублікував перший роман, «Алая буква», який приніс письменникові широке визнання в Європі і став бестселером, хоча і не приніс великих доходів. На наступний рік Готорн випустив другий роман, «Дом с семью шпилями», в центрі якого історія занепаду і виродження салемської родини. Історію свого розчарування фурєерізмом він передав в романі «Блайтдейль» (1852). 

Досконалість художньої форми романів Готорна і глибина їх моральної проблематики знайшли численних шанувальників серед молодих літераторів. Один з них — Герман Мелвілл — оселився поруч з ним і присвятив Готорну «на знак схиляння перед його генієм» свій знаменитий роман «Мобі Дік». 

Між 1853 і 1857 роками Готорн жив ​​у Європі, займаючи місце американського консула в Ліверпулі. Він відвідав Італію, де написав The Marble Faun, об’їздив Шотландію і, повернувшись до Америки, потрапив у розпал Громадянської війни. Його друг, колишній президент Союзу Франклін Пірс, був оголошений зрадником, і присвячена йому нова книга Готорна, Our Old Home, коштувала останньому тієї популярності, якої він досяг. Останні роки Готорна були повні фізичних страждань. Їх він провів у повній самотності. Він починав, але не закінчив роботу над чотирма романами.