Аура таємничості огортає Святу Плащаницю (похоронний саван Ісуса) з моменту її появи. Протягом тисячоріч вона є предметом поклоніння християн. З 1578 року Плащаниця зберігається в Туринському соборі (звідси й назва — Туринська Плащаниця), до неї на уклін безперервним потоком стікаються віруючі всього світу. Для когось вона стає останньою надією на зцілення, хтось черпає в ній життєву силу. Безліч історій свідчить про чудодійні властивості Плащаниці.

Дотепер учені, навіть застосовуючи новітні методи дослідження, не можуть пояснити, як на полотні відбився лик людини, знятого з хреста, обрис його тіла, відбитки монет, які кладуть на віка померлого, символи, букви, що становлять слова. Не менш разючим і досі непоясненим є інший факт: дослідження, проведені різними науковими лабораторіями миру, установили, що полотно було виготовлено між 1260 і 1390 роками, тобто набагато пізніше смерті Христа, і це до останнього часу практично неможливо було спростувати. Після визнання похоронного савана Христа святинею з'явилися численні копії Святої Плащаниці, частина з них була освячена Церквою. Виникло припущення, що Туринська Плащаниця — одна з таких копій. Але зовсім недавно були отримані результати новітніх досліджень, які говорять про те, що деякі речовини, виявлені на Плащаниці, можуть бути датовані більше раннім періодом.

Свята Плащаниця побувала в багатьох місцях світу. Існує припущення, що протягом декількох століть її хоронителем був орден тамплієрів — могутня організація, створена в Середньовіччі, яка, можливо, діє й сьогодні.

Історія Святої Плащаниці стала основою роману Хулії Наварро. Крім іншого це ще й історія протиборства двох сил — тамплієрів, які не втратили у наш час своєї могутності, і християнської громади турецького містечка, куди після смерті Христа потрапила Плащаниця. І ті й інші стверджують, що Плащаниця по праву повинна належати ім. Події, що відбулися за давніх часів, мають продовження і в сучасному світі, в них бере участь велика кількість людей — поліцейські, журналісти, історики, служителі Церкви, релігійні фанатики… Як це часто буває, дотик до таємниці, що ретельно оберігається, для багатьох людей закінчується трагічно. Роман «Таємниця Святої Плащаниці» — це історія самопожертви щирих християн, трагічна й захоплююча. 

Аура таємничості огортає Святу Плащаницю (похоронний саван Ісуса) з моменту її появи. Протягом тисячоріч вона є предметом поклоніння християн. З 1578 року Плащаниця зберігається в Туринському соборі (звідси й назва — Туринська Плащаниця), до неї на уклін безперервним потоком стікаються віруючі всього світу. Для когось вона стає останньою надією на зцілення, хтось черпає в ній життєву силу. Безліч історій свідчить про чудодійні властивості Плащаниці.

Дотепер учені, навіть застосовуючи новітні методи дослідження, не можуть пояснити, як на полотні відбився лик людини, знятого з хреста, обрис його тіла, відбитки монет, які кладуть на віка померлого, символи, букви, що становлять слова. Не менш разючим і досі непоясненим є інший факт: дослідження, проведені різними науковими лабораторіями миру, установили, що полотно було виготовлено між 1260 і 1390 роками, тобто набагато пізніше смерті Христа, і це до останнього часу практично неможливо було спростувати. Після визнання похоронного савана Христа святинею з'явилися численні копії Святої Плащаниці, частина з них була освячена Церквою. Виникло припущення, що Туринська Плащаниця — одна з таких копій. Але зовсім недавно були отримані результати новітніх досліджень, які говорять про те, що деякі речовини, виявлені на Плащаниці, можуть бути датовані більше раннім періодом.

Свята Плащаниця побувала в багатьох місцях світу. Існує припущення, що протягом декількох століть її хоронителем був орден тамплієрів — могутня організація, створена в Середньовіччі, яка, можливо, діє й сьогодні.

Історія Святої Плащаниці стала основою роману Хулії Наварро. Крім іншого це ще й історія протиборства двох сил — тамплієрів, які не втратили у наш час своєї могутності, і християнської громади турецького містечка, куди після смерті Христа потрапила Плащаниця. І ті й інші стверджують, що Плащаниця по праву повинна належати ім. Події, що відбулися за давніх часів, мають продовження і в сучасному світі, в них бере участь велика кількість людей — поліцейські, журналісти, історики, служителі Церкви, релігійні фанатики… Як це часто буває, дотик до таємниці, що ретельно оберігається, для багатьох людей закінчується трагічно. Роман «Таємниця Святої Плащаниці» — це історія самопожертви щирих християн, трагічна й захоплююча.