Марія Папанова

«На моєму шляху зустрічалися хороші люди, і їх було набагато більше, ніж поганих, тому я описала в своїх книгах тих людей, які вміють любити, творчо працювати, долаючи труднощі, і нести все хороше в життя.»
Марія Папанова

Папанова Марія Дмитрівна народилася 25 травня 1941 року в місті Карасук Новосибірської області, де жила до 1957 року. Потім разом з батьками виїхала до Киргизії - до бабусі і дідуся по материнській лінііі. У 1929 році вони були репресовані і заслані за полярне коло. Тут, в Норильську, вони працювали в шахтах аж до реабілітації в 1954 році. Коли на схилі років їм дозволили повернутися в рідні пенати, дочка взяла на себе турботу про старих — так родина Марії опинилася в Киргизії. Згодом Марія Дмитрівна напише про це у своїй книзі.

У 1958 році Папанова закінчила середню школу. Випускниця механіко-математичного факультету Киргизького державного університету, в 1963 році Марія виходить заміж. Робота чоловіка, інженера-будівельника, викликає в ній жвавий інтерес: реальних прототипів героїв її творів слід шукати на незліченних будівництвах, на яких довелося побувати подружжю. Сама ж Папанова, перш ніж цілковито присвятити себе письменництву, схильність до якого виявила ще в шкільні роки, займала як скромні пости, так і керівні посади: викладач математики і фізики, директор школи, інспектор міського відділу народної освіти. У цей період життя її місце — поруч з учнями та студентами, на підприємствах.

У 1991 році розпадається СРСР, а в 2000-му Папанова з чоловіком залишають Киргизію і переїжджають в Україну до своєї старшої дочки. Марія Дмитрівна починає писати — поки це лише замітки в місцеві газети. Папанова завжди було що сказати про колективізацію, репресії, єжовщини, Велику Вітчизняну війну і важкі післявоєнні роки, і в 2008 році вона написала свій перший роман.